Банкрутство фізичних осіб в Україні: особливості процедури до фінансової свободи

Банкрутство фізичних осіб — це судова процедура, передбачена Кодексом України з процедур банкрутства, яка дозволяє фізичним особам — не підприємцям - офіційно визнати свою неплатоспроможність і або реструктуризувати борги, або повністю звільнитися від них. Її головна мета - дати «друге дихання» боржникам, які опинилися у безвихідному фінансовому становищі, та забезпечити баланс між інтересами боржника і кредитора.

 

Як ініціювати процедуру?

Заяву до господарського суду може подати лише сама фізична особа-боржник, якщо наявна щонайменше одна з таких підстав (ч.2 ст.115 Кодексу):

• Зупинено виплати за зобов’язаннями у розмірі понад 50% щомісячних платежів протягом двох місяців.
• Відсутність майна для стягнення та безрезультатність заходів виконавчої служби.
• Очевидна загроза неплатоспроможності, підтверджена документально.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.07.2021 у справі №909/1028/20, підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не є вичерпними. При цьому, достатньо наявності хоча б однієї з них, адже законодавство не вимагає сукупності всіх трьох підстав для ініціації процедури. Також важливо зазначити, що наявність у боржника майна не виключає можливість наявності прострочених зобов’язань перед його кредиторами, як однієї із підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

 

До заяви додаються:

• - декларація про майновий стан (включаючи членів сім'ї),
• - список кредиторів і боргів,
• - довідки про доходи,
• - докази сплати судового збору,
• - докази авансування винагороди арбітражному керуючому.

 

Арбітражний керуючий призначається судом та оплачується самим боржником авансом — три місяці роботи по п’ять прожиткових мінімумів щомісяця.

Важливо: без внеску на рахунок суду на користь арбітражного керуючого справа не відкриється — навіть якщо боржник відповідає всім іншим критеріям.

Арбітражний керуючий — ключова фігура в процедурі. Саме він:

• - проводить аналіз фінансового стану боржника,
• - контролює процес реструктуризації або ліквідації активів,
• - взаємодіє з кредиторами,
• - звітує перед судом щодо виконання плану погашення боргів.

Переваги процедури для фізичних осіб.

Перш за все, це мораторій на вимоги кредиторів:

• * зупинення виконання боржником грошових зобов’язань, у тому числі щодо сплати податків і зборів;
• * зупинення стягнення з боржника за всіма виконавчими документами (крім аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи);
• * не нарахування неустойки (штрафів, пені) та не застосування інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань;
• * зупинення перебігу позовної давності щодо вимог до боржника;
• * не застосування індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань.

Найголовнішою ж перевагою є  списання боргів: після завершення процедури - боржник звільняється від непогашених зобов’язань.

 Однак є і недоліки та певні ризики:

• Висока вартість: сума для старту процедури є непосильною для багатьох боржників (судовий збір, авансування керуючому).
• Тривалість та складність: від подачі заяви до ухвали може пройти понад рік.
• Обмеження після банкрутства: протягом 5 років — заборона на нові справи про неплатоспроможність; обов’язок повідомляти про статус банкрута кредиторам; тимчасова втрата ділової репутації.

Відтак, після оголошення банкрутом боржник може зіткнутися з труднощами у відкритті нових банківських рахунків, отриманні кредитів, іпотек тощо.

Процедура банкрутства фізичних осіб — не «паличка-виручалочка», але реальний шлях для тих, хто втратив контроль над боргами. Вона ефективна за умови правової підтримки, наявності мінімального стартового бюджету та відповідального ставлення боржника.