20-02-202609:28

Продовження державної служби після 65 років: правові підстави

Державна служба — це публічна, професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті і виконують завдання і функції держави, отримуючи оплату праці з державного бюджету відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до Закону України «Про державну службу», 65 років є граничним віком перебування на державній службі. Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 83 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», досягнення державним службовцем 65-річного віку є підставою для припинення державної служби, якщо не прийнято рішення про продовження строку перебування на службі.
Водночас законодавство передбачає можливість продовження перебування на державній службі після досягнення 65 років — але не більше ніж до 70 років.
 
Ключові правові аспекти:
Граничний вік перебування на державній службі — встановлений законом максимальний вік, після досягнення якого державна служба припиняється.
Продовження строку перебування на державній службі — рішення суб’єкта призначення, яке може бути прийняте з урахуванням потреб державного органу.
Суб’єкт призначення — орган державної влади або посадова особа, уповноважені відповідно до законодавства приймати рішення про призначення на посаду державної служби та звільнення з неї.
З урахуванням судової практики, зокрема постанови Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі № 140/5414/24, продовження державної служби після досягнення 65 років є правом суб’єкта призначення, а не його обов’язком.
 
Для продовження строку перебування на державній службі необхідні:
• ініціатива або згода державного службовця;
• обґрунтована потреба служби.
 
Рішення про продовження строку перебування на державній службі має бути прийняте до або в день досягнення державним службовцем 65-річного віку. У разі його відсутності припинення державної служби є законним.
 Таким чином, після досягнення 65 років особа може продовжити державну службу лише за наявності відповідного рішення суб’єкта призначення та потреби державного органу.