Куди подається заява про прийняття спадщини?
Така заява має бути подана до державної нотаріальної контори чи до приватного нотаріуса (на вибір спадкоємця) за місцем відкриття спадщини. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
В який строк має подаватись заява про прийняття спадщини?
Заява про прийняття спадщини подається в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Що робити спадкоємцям, які пропустили строк для подання
заяви про прийняття спадщини? Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини. Такі заяви спадкоємців мають бути викладені у письмовій формі і подані нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину. Справжність підписів спадкоємців на заяві має бути засвідчена у встановленому порядку (нотаріально). У разі відсутності такої згоди за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
В які строки видається особі свідоцтво про право на спадщину?
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.
Які документи має подати особа нотаріусу для того, щоб отримати свідоцтво про право на спадщину за законом?
Свідоцтво про право на спадщину за законом видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. Крім заяви особа повинна подати нотаріусу: 1) документи, які підтверджують факт смерті особи після якої відкрилась спадщина, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину; 2) докази родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем; 3) документи, що підтверджують, що спадкове майно дійсно належало спадкодавцю; 4) документи про оплату.
Які особливості отримання свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації?
Для отримання свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, особа надає нотаріусу, крім інших документів, документи, що підтверджують право власності спадкодавця на це майно.
Чи може особа відмовитись від спадщини?
Спадкоємці мають право на відмову від прийняття спадщини,тобто спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини також подається державній нотаріальній конторі чи приватному нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття ( 6 місяців).
Як здійснюється оплата за видачу свідоцтва про право на спадщину?
За видачу свідоцтва про право на спадщину державним нотаріусом стягується державне мито у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34 грн.). Приватним нотаріусом справляється плата за домовленістю сторін. Також повідомляємо що розмір коштів, які мають бути сплачені спадкоємцями, в кожному випадку є різний, оскільки залежить від кількості спадкового майна, наявності у спадкоємців документів, які б підтверджували право власності на таке майно, одержання відповідей та довідок від відповідних установ тощо.
Хто має право скласти заповіт?
Заповіт укладається лише від імені фізичної особи, яка досягла повної дієздатності. Право на заповіт особа здійснює особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Хто має право бути спадкоємцем за заповітом?
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Іншими учасниками цивільних відносин є юридичні особи (підприємства, установи, організації), держава, територіальні громади, тощо.
Хто має право на обов‘язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту?
Право на обов‘язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Вони спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом(обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку.
Як можна скасувати або змінити раніше посвідчений заповіт?
Для того, щоб скасувати чи змінити заповіт особа подає нотаріусу заяву про скасування чи зміну заповіту. Справжність підпису на заяві про скасування або зміну заповіту має бути нотаріально засвідчена. Змінюючи або скасовуючи складений секретний заповіт, заповідач має подати нотаріусу паспорт або інший документ, що посвідчує її особу та довідку про податковий номер. У разі скасування секретного заповіту за заявою заповідача нотаріус повинен повернути йому підписаний конверт із старим заповітом. Справжність підпису заповідача на заяві про скасування секретного заповіту має бути нотаріально засвідчена.
Що зробити для того, щоб нотаріус засвідчив вірність копії документа, вірність якої можна засвідчувати?
Для засвідчення вірності копії документа (диплома про освіту, тощо), особа, яка має таке бажання, має право звернутися до будь-якої державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса з відповідним проханням.
Що потрібно для того, щоб посвідчити у нотаріуса довіреність?
Для посвідчення довіреності особа, яка має бажання її видати, насамперед має надати нотаріусу документ, що посвідчує її особу та довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків. Крім того, їй необхідно мати інформацію про особу, яка буде її представником.
Чи може особа скасувати довіреність або передоручення?
Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної, може у будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Для цього їй потрібно звернутись до державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса із заявою про скасування довіреності або передоручення.
Які документи має надати особа нотаріусу для посвідчення договору купівлі продажу або дарування будинку (квартири)?
При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріусу, крім інших загальних документів (паспорт, довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків) подаються документи, які підтверджують право власності (довірчої власності) на вказане майно, та, у передбачених законодавством випадках, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. Крім того, зазначений перелік не є вичерпним, оскільки під час підготовки до вчинення нотаріальної дії нотаріус може витребувати й інші документи, необхідні для її вчинення.
Як здійснюється оплата за вчинення нотаріальних дій, у разі звернення громадян, юридичних осіб до приватних нотаріусів?
Відповідно до статті 31 Закону України “Про нотаріат” та пункту 3 глави 16 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою. За вчинення інших дій, покладених на приватних нотаріусів відповідно до закону, справляють плату, розмір якої визначається законодавством у відповідній сфері. Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домовленістю сторін.
Плата за домовленістю може включати в себе витрати на технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування, правовий аналіз документів, поданих для вчинення нотаріальної дії, плату за користування Єдиними та Державними реєстрами, підготовку проекту та виготовлення свідоцтва, виготовлення копій документів, що долучаються до примірника свідоцтва та інші витрати, пов’язані із здійсненням професійної діяльності.
Підпунктом 1.19 пункту 1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, визначено, що нотаріус зобов’язаний видати сторонам правочину письмову довідку про розмір плати за вчинення відповідної нотаріальної дії. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою.
Відповідно до підпункту 3.29 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, у разі заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій, щодо якої було досягнуто домовленості між приватним нотаріусом та спадкоємцем до заведення спадкової справи. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою.
Хто має право на обов’язкову частку у спадщині?
Право на обов’язкову частку у спадщині - це особисте майнове право непрацездатних спадкоємців першої черги отримати визначену законом частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.
Відповідно до статті 1241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Слід зазначити що, перелік осіб, які мають право на обов’язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.
Звертаємо вашу увагу, що право на обов’язкову частку виникає лише у разі спадкування за заповітом, оскільки особи, що мають таке право, належать до спадкоємців за законом першої черги, а відтак, за відсутності заповіту (визнання його недійсним, усунення спадкоємців за заповітом від права на спадкування тощо) неодмінно закликаються до спадкування.
Спадкування обов’язкової частки є правом, а не обов’язком спадкоємця. У зв’язку з чим такі особи мають реалізувати своє право шляхом прийняття спадщини, та, відповідно, можуть відмовитися від нього. При цьому малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не відмовилися від неї (частина 4 статті 1268 ЦК України).
Позбавлення особи права на обов’язкову частку судом ЦК України не передбачає, хоча особа, яка має право на обов’язкову частку, може бути усунена від права на спадкування за правилом статті 1224 ЦК України, а саме:
Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обовʼязкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
Одночасно інформуємо, що при посвідченні заповіту нотаріус, в порядку визначеному пунктом 1.10 глави 3 розділу П Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зобов’язаний роз’яснити особі, яка складає заповіт, зміст статті 1241 ЦК України.
Які документи необхідні для засвідчення копії документа?
Обов’язковою є наявність оригіналу документа, копію з якого необхідно засвідчити, та документа, що посвідчують особу
Які документи необхідні для посвідчення договору купівлі-продажу?
При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, квартири, а також іншого нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, нотаріусу, крім інших документів, обов’язково подаються документи, які підтверджують право власності на вказане майно, крім випадків коли державну реєстрацію проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, та у передбачених законодавством випадках документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.
Чи можна записатися он-лайн на прийом до державних нотаріальних контор?
Дане питання розглядалося, але процедурно не вбачається за доцільне запроваджувати електронний запис, оскільки кожна нотаріальна дія та робота з Єдиними державними реєстрами потребують різного часового проміжку.
Які документи необхідні для оформлення довіреності на розпорядження автомобілем?
Документ, що посвідчує особу довірителя, довідку про присвоєнення реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційний код), свідоцтво про реєстрацію/техпаспорт на автомобіль. Крім того, особі необхідно мати інформацію про особу, яка буде її представником.
Що потрібно для того, щоб посвідчити у нотаріуса довіреність?
Для посвідчення довіреності особа, яка має бажання її видати, насамперед має надати нотаріусу документ, що посвідчує її особу, та довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків (ідентифікаційний код). Крім того, особі необхідно мати інформацію про особу, яка буде її представником.
Як можна скасувати або змінити раніше посвідчений заповіт?
Для того, щоб скасувати заповіт особа подає нотаріусу заяву про скасування заповіту. Справжність підпису на заяві про скасування заповіту має бути нотаріально засвідчена. Скасовуючи складений заповіт, заповідач має подати нотаріусу документ, що посвідчує його особу, та довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків (ідентифікаційний код). Крім того заповідач може скасувати чи змінити заповіт новим складеним заповітом.
На кого складається заповіт?
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також скласти заповіт на юридичних осіб (підприємство, установа, організація), державу, територіальні громади, тощо.
Які документи має подати особа нотаріусу для того, щоб отримати свідоцтво про право на спадщину за законом?
Свідоцтво про право на спадщину за законом видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Крім заяви особа повинна подати нотаріусу: 1) документи, які підтверджують факт смерті особи після якої відкрилась спадщина, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину; 2) докази родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем; 3) документи, що підтверджують, що спадкове майно дійсно належало спадкодавцю; 4) інші документи, передбачені чиним законодавством.
Чи може особа відмовитись від спадщини?
Спадкоємці мають право на відмову від прийняття спадщини,тобто спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу державної нотаріальної контори чи приватному нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (6 місяців).
Куди звернутись, щоб отримати спадщину?
Заява про прийняття спадщини має бути подана до державної нотаріальної контори чи до приватного нотаріуса (на вибір спадкоємця) за місцем відкриття спадщини. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Що робити, якщо пропустив строк на прийняття спадщини?
Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини. Такі заяви спадкоємців мають бути викладені у письмовій формі і подані нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину. Справжність підписів спадкоємців на заяві має бути засвідчена у встановленому порядку (нотаріально). У разі відсутності такої згоди за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.