20-06-202511:12

Історія нотаріату оживає на сторінках архівних документів

 Нотаріат - не лише про підписи, завірення й штампи, а й про історію довіри, яка проходить крізь століття. У Києві відбулась професійна зустріч за участі нотаріусів, представників Міністерства юстиції України, Нотаріальної палати України та архівної спільноти, де в центрі уваги були не шаблони, а живі документи. Архівні, але надзвичайно актуальні. Зустріч організували Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) спільно з Державним архівом Київської області.

Захід об’єднав нотаріусів, правників та фахівців з архівної справи, аби через призму документальної спадщини побачити, як змінювався нотаріат — і як не змінилася його суть: бути гарантом правової безпеки.

 Кирило Міненко, керівник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ): «Нотаріат — це про сталість у захисті інтересів громадян. А архіви — про памʼять. Разом вони створюють основу для довіри в суспільстві. Саме в таких синергіях між минулим і сучасним ми формуємо бачення якісних державних сервісів».

У заході також взяли участь:
— Олена Кирилюк, перший віце-президент Нотаріальної палати України
— Віра Бондаренко, керівниця департаменту нотаріату Міністерства юстиції
— Наталя Козаєва та Карина Дерун, голови відділень НПУ у Києві та Київській області
 — нотаріуси, які щодня працюють на перетині правової стабільності та людських історій. Про «ненудний нотаріат» мовою архівів розповіли фахівці Державного архіву Київської області:

Софʼя Каменєва — директорка Державного архіву Київської області 

Марина Мідцева — заступниця директорки, начальниця управління формування та використання документів НАФ

 Юлія Білодід — заступниця директорки, начальниця управління архівної справи Рена Коваленко — т.в.о. начальниці відділу використання інформації документів НАФ Архівні документи про нотаріальні дії, збережені за багато десятиліть, — це не просто папери. Це юридична історія країни, яка надихає й навчає. Сьогодні нотаріат і архіви працюють разом, щоб не лише зберігати минуле, а й формувати надійне правове майбутнє.