Кредити, прострочені платежі, виконавчі провадження…
Коли боргове навантаження стає непосильним, закон передбачає механізм легального врегулювання ситуації — процедуру неплатоспроможності фізичної особи.
Вона передбачена Кодексом України з процедур банкрутства і дозволяє громадянину офіційно заявити про фінансову неспроможність та або реструктуризувати борги, або звільнитися від них після завершення процедури.
Її мета — не «списати все і одразу», а відновити баланс між боржником і кредиторами.
Хто і коли може подати заяву?
Ініціювати справу може лише сам боржник — через господарський суд за місцем проживання.
Підставою може бути хоча б одна з умов:
▪ припинення виплат понад 50% щомісячних зобов’язань протягом двох місяців;
▪ відсутність майна для стягнення та безрезультатність виконавчих дій;
▪ очевидна загроза неплатоспроможності, підтверджена документально.
Верховний Суд у постанові від 29.07.2021 у справі №909/1028/20 наголосив: достатньо наявності хоча б однієї з цих підстав.
Що потрібно для початку?
До заяви обов’язково додаються:
- декларація про майновий стан (у тому числі щодо членів сім’ї);
- перелік кредиторів і боргів;
- довідки про доходи;
- підтвердження сплати судового збору;
- авансування винагороди арбітражному керуючому.
Без авансового внеску на рахунок суду справа не буде відкрита — навіть якщо боржник відповідає іншим критеріям.
Яка роль арбітражного керуючого?
Арбітражний керуючий — ключова фігура процедури. Він:
▪ аналізує фінансовий стан боржника;
▪ взаємодіє з кредиторами;
▪ контролює виконання плану реструктуризації;
▪ звітує перед судом.
Що змінюється після відкриття провадження?
Найважливіше — запроваджується мораторій на вимоги кредиторів:
- зупиняється стягнення за виконавчими документами (крім аліментів і відшкодування шкоди);
- не нараховуються штрафи та пеня;
- припиняється перебіг позовної давності;
- не застосовується індекс інфляції до боргу.
Це дозволяє «заморозити» ситуацію та перейти до впорядкованого вирішення проблеми.
Чим завершується процедура?
Можливі два варіанти:
✔ затвердження плану реструктуризації боргів;
✔ списання непогашених зобов’язань після завершення процедури.
Саме списання боргів є тим результатом, який часто називають «фінансовою свободою».
Які існують ризики?
▪ значні стартові витрати;
▪ тривалість процедури (інколи понад рік);
▪ обмеження протягом 5 років — неможливість повторного звернення;
▪ обов’язок повідомляти кредиторів про статус банкрута;
▪ складнощі з отриманням нових кредитів у майбутньому.
Важливо пам’ятати, що банкрутство фізичної особи — це не швидке рішення і не спосіб уникнути відповідальності. Це юридичний механізм для тих, хто опинився у реальній фінансовій кризі та готовий діяти відкрито і добросовісно.
Однак перед ухваленням рішення варто оцінити всі наслідки та звернутися за правовою консультацією до фахівців.
