Чи замислювались ви, з якими труднощами стикаються батьки маленьких дітей?
Наскільки складно підтягнути дитячий візочок сходами одній людині без сторонньої допомоги, зайти з ним до магазину, де немає пологого входу чи пандуса, або у транспорт без спеціального пониження?
Про цю проблему ми не замислюємось, поки самі не стаємо батьками чи поки в нашому близькому оточенні не з’являються діти.
Усі ці сходинки, бордюри та високі пороги — це все бар’єри, які не дозволяють батькам чи опікунам вільно пересуватися з маленькими дітьми. Це також перепони, що ускладнюють пересування людям з інвалідністю, для яких більшість українських міст і сіл є архітектурно недоступними, а також людям старшого віку й іншим представникам маломобільних груп населення.
Які існують бар’єри і як їх відрізняти?
Є бар’єри фізичні та просторові, які ускладнюють пересування через сходинки, високі пороги та бордюри, відсутність пандусів та інших засобів доступу для людей з інвалідністю.
Але є бар’єри економічні та освітні, коли у людини немає можливостей отримати гідну роботу чи доступ до якісної освіти через те, що вона якось відрізняється.
Є бар’єри у ставленні до людини через певні ознаки (вік, стать, колір шкіри, мова), коли вона відчуває своє виключення із соціуму і не має можливості реалізувати свої амбіції та громадянські права.
Всі ці бар'єри негативно впливають на суспільство в цілому. Вони обмежують можливості людей, ускладнюють їхнє життя та розвиток. Адже ми втрачаємо величезний потенціал, відмовляючись взаємодіяти з різними людьми, у кожного з яких свій унікальний досвід.
Безбар'єрне та відкрите суспільство, де кожен відчуває, що до нього ставляться з повагою попри будь-які ознаки й статуси, і знає, що у нього є рівний доступ до можливостей, має перспективи для розвитку
Кожен з нас може внести свій вклад у створення безбар'єрного та відкритого суспільства.
Необхідно бути уважними до інших, не будемо ігнорувати їхні потреби та допомагатимемо тим, хто цього потребує.