У житті трапляються ситуації, коли людина вчиняє певні дії не за власною волею, а під впливом фізичного чи психічного примусу. Чи нестиме така особа кримінальну відповідальність?
Відповідь на це питання міститься у статті 40 Кримінального кодексу України, яка визначає фізичний та психічний примус як обставини, що за певних умов можуть виключати кримінальну протиправність діяння.
Що таке фізичний примус?
Під фізичним примусом розуміється застосування до особи фізичного насильства з метою змусити її вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення всупереч власній волі.
Фізичний примус може проявлятися у вигляді:
- зв'язування або незаконного позбавлення волі;
- заподіяння тілесних ушкоджень;
- катування чи мордування;
- інших дій, які позбавляють особу можливості діяти на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 40 Кримінального кодексу України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого вона не могла керувати своїми вчинками.
Наприклад, якщо особу піддали тортурам і змусили розголосити відомості, що становлять державну таємницю, така особа не підлягає кримінальній відповідальності, оскільки діяла всупереч власній волі.
Коли відповідальність може наставати?
Якщо фізичний примус не позбавив людину можливості контролювати свої дії, питання відповідальності вирішується за правилами крайньої необхідності, визначеними статтею 39 Кримінального кодексу України.
Крайня необхідність — це заподіяння шкоди для усунення небезпеки, яка безпосередньо загрожує особі, іншим людям, суспільству або державі, якщо таку небезпеку неможливо усунути іншими засобами.
У таких випадках особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності лише тоді, коли заподіяна шкода не перевищує шкоду, яку вдалося відвернути.
Що таке психічний примус?
Психічний примус — це вплив на психіку людини з метою змусити її вчинити або не вчинити певні дії всупереч власній волі.
До психічного примусу можуть належати:
- погроза застосування фізичного насильства
- погроза життю чи здоров'ю близьких осіб;
- погроза знищення майна;
- погроза розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці.
Наприклад, касир відкриває доступ до каси під загрозою застосування зброї. У такій ситуації його дії можуть розглядатися через призму крайньої необхідності.
Водночас скрутне матеріальне становище або життєві труднощі самі по собі не є психічним примусом та не звільняють особу від кримінальної відповідальності.
На що звертає увагу суд?
Під час вирішення питання про відповідальність суд оцінює:
▪ характер і ступінь примусу;
▪ реальність загрози;
▪ фізичний та психічний стан особи;
▪ можливість керувати своїми діями;
▪ наявність або відсутність альтернативних способів уникнути небезпеки.
Якщо буде встановлено, що особа могла керувати своїми діями та не перебувала у стані крайньої необхідності, вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Примус як пом'якшуюча обставина
Навіть якщо особа визнається винною у вчиненні кримінального правопорушення, застосування до неї фізичного або психічного примусу може бути враховане судом як обставина, що пом'якшує покарання.
Це передбачено пунктом 6 частини першої статті 66 Кримінального кодексу України.
Важливо розуміти, що фізичний або психічний примус не завжди звільняє особу від кримінальної відповідальності. У кожному випадку необхідно встановити, чи мала людина можливість керувати своїми діями та чи могла уникнути заподіяння шкоди іншим способом. Саме від цих обставин залежить остаточна правова оцінка її дій.