Хто, окрім нотаріуса, може посвідчити заповіт?

Сьогодні ми розповімо Вам про те хто і в яких випадках може офіційно посвідчити Ваш заповіт.

 

У разі, якщо особа мешкає в сільській місцевості, де немає нотаріуса, то можна звернутися до органу місцевого самоврядування, тобто до сільської ради.

Окрім цього, якщо особа, знаходиться на території інших держав, заповіт можуть посвідчувати консульські установи України.

Заповіти можуть посвідчувати головні лікарі, їх заступники або лікарі, які залишилися на чергуванні госпіталів, лікарень особам, які перебувають у цих установах на лікуванні.

Правом посвідчення заповіту володіють і капітани суден, в тому випадку, коли людина, що хоче скласти заповіт знаходиться під час плавання на річкових або морських суднах під прапором України.

Начальники експедицій посвідчують заповіти особам, що знаходяться в експедиціях.

Військовослужбовці, члени їх сімей, що перебувають в пунктах військової частини, військово-навчальних закладах, де немає нотаріусів, сільських, міських чи інших рад, в разі необхідності посвідчити заповіт, можуть звернутися до командирів, начальників таких пунктів дислокації військової частини. Таке право мають і особи, які працюють у пунктах дислокації цих структур.

Якщо особа, знаходиться в установі виконання покарань, заповіт може бути посвідчений начальником такої установи.

За таким принципом, начальники слідчих ізоляторів можуть посвідчувати заповіти особам, які в них знаходяться.

 

В інших випадках посвідчення заповіту при свідках відбувається за бажанням заповідача.

Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

 

нотаріус або інша посадова,

службова особа, яка посвідчує заповіт;

спадкоємці за заповітом;

члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про їх особи.

Посадові, службові особи при посвідченні заповітів і довіреностей зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю та не розголошувати відомості, отримані під час їх посвідчення.

Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється на осіб, яким про посвідчення заповіту та довіреності стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для їх посвідчення як свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

 

роз’яснення фізичним особам, від імені яких посвідчуються заповіти і довіреності, їхніх прав і обов'язків, попередження про наслідки їх посвідчення для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

перевірка відповідності посвідчуваних заповітів і довіреностей вимогам закону;

встановлення дійсних намірів особи (правильне розуміння нею значення, умов правочину та його правових наслідків), що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, до їх посвідчення, а також відсутність у неї будь-яких заперечень щодо кожної з умов правочину;

попередження про правові наслідки посвідчення заповітів і довіреностей;

роз'яснення порядку скасування та складення нового заповіту, скасування довіреностей;

складення у разі потреби проектів заповітів чи довіреностей на усне прохання фізичних осіб;

посвідчення заповітів і довіреностей на усне прохання фізичних осіб.

До заповіту, який посвідчується посадовими, службовими особами, застосовуються загальні вимоги до його оформлення.

Отож, він так само, як і при посвідченні нотаріусами, складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті

правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.