Коли маніпуляція стає кримінальною відповідальністю

Продовжуємо інформаційну кампанію з роз'яснення Ваших прав у разі здійснення протиправного діяння проти власної волі та під фізичним чи психологічним примусом.

 

Фізичний примус (насильство) - це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів тощо) з метою примусити її вчинити злочин (наприклад, не перешкоджати проникненню у сховище, видати чуже майно тощо).

 

Психічний примус - це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння матеріальної або моральної шкоди (наприклад, погроза вбити, знищити або пошкодити майно, поширити відомості, що ганьблять особу, тощо) із метою спонукати її вчинити кримінальне правопорушення.

Частина друга статті 40 КК України визначає, що питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 КК України (Крайня необхідність).

Психічний примус хоча й обмежує можливості особи керувати своїми діями, проте ніколи не паралізує цілком її волю, внаслідок чого ця особа все ж таки має можливість обрати той або інший варіант поведінки, як і при переборному фізичному примусі. Якщо такий примус створював стан крайньої необхідності (наприклад, особа під впливом побоїв або погрози вбивством видала чуже майно), то питання про кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам вирішується за правилами статті 39 КК України, тобто залежно від того, чи викликав зазначений примус стан крайньої необхідності і якщо викликав, то чи було допущено або не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. В іншому випадку особа підлягає кримінальній відповідальності за заподіяну шкоду на загальних підставах, хоча вчинення кримінального правопорушення під впливом фізичного або психічного примусу повинно враховуватися як обставина, яка пом'якшує покарання (пункт 6 частини першої статті 66 КК України).

 

Звісно, виконавець – ключова фігура у будь-якому злочині, щоправда, кожен отримує цю роль по-різному. З-поміж розповсюджених сценаріїв втягнення в неправомірну діяльність, серед яких помста, матеріальна винагорода чи навіть моральне задоволення, слід виокремити фізичний примус. У цьому випадку до особи застосовується фізичне насильство (побої, катування, позбавлення свободи), щоб вплинути на її волю та тим самим змусити вчинити її протиправні дії чи бездіяльність.

Варто зазначити, що норми Кримінального кодексу України добре адаптовані до подібних прикладів маніпуляції.

 

Стаття 40 скасовує відповідальність за злочин, якщо буде підтверджено тиск на особу та її можливість самостійно приймати рішення.

 

Разом із тим, той, хто застосував фізичний примус, буде відповідати перед законом незалежно від того, чи визнано злочином поведінку тієї особи, до якої цей примус застосовано.

 

Знайте свої права та вміло їх захищайте!