Поради щодо взаємодії з дітьми, літними людьми та людьми з інвалідністю у воєнний час

 

 

Встановіть контакт, залучіть людину до взаємодії. Скажіть: «Кивніть, якщо мене чуєте», «Мене звати (назвати своє ім’я). Як звуть вас?». До дитини: «Як звати твою маму, тата, брата?», «Я зараз стискаю твою руку, стисни у відповідь мою».

 

Скажіть, що людина не сама, ви їй будете допомагати. Приміром: «Я тут», «Я поруч», «Ми разом».

 

Активуйте раціо. Зверніться до людини по імені та запитайте, який сьогодні день, число, місяць, що сталося, чи є поблизу рідні, адресу, телефон.

 

Поверніть зв’язок із реальністю. Опишіть довкілля та подальші дії. Наприклад, якщо неподалік пролунав вибух, спокійно скажіть: «Поруч вибухнув снаряд, нам треба встати і йти в укриття».

 

Якщо людина доросла, поверніть їй самостійність. Важливо, щоб вона робила те, що може сама. Використовуйте замість прохань наказовий спосіб. Спокійно скажіть «Налий собі води та випий», «Візьми дитину за руку».

 

 

Кваліфіковано допомогти людині, яка перебуває у такому стані, можуть лише лікарі-психіатри або психологи. Але ви можете надати первинну психологічну підтримку та допомогти знайти близьких. Якщо не вдається це зробити самостійно, повідомте поліцію за номером 102 (людина/дитина вже може перебувати в розшуку) або швидку допомогу за номером 103.

Кваліфіковану допомогу також нададуть за номерами 0-800-50-02-02 (телефон довіри МВС), 044-254-91-02 (кол-центр МВС) та вкажуть на подальші дії.

Більше порад щодо взаємодії з дітьми, літними людьми та людьми з інвалідністю у воєнний час — у спеціальному розділі Довідника Безбар‘єрності за лінком