Для безбар’єрної мови є таке просте правило, яке звучить так: «спочатку говоримо про людину, а не про її риси». Тобто у фразах та висловах спочатку згадуйте людину, а далі вже її ознаки, якщо це потрібно. Це підхід до взаємодії з іншими людьми, який ставить людину в центр уваги та передбачає, що ми повинні завжди пам'ятати про те, що всі люди є особистостями з власними потребами, інтересами та цінностями.
Наприклад, людина з інвалідністю, людина з ДЦП, людина з синдромом Дауна. Якщо ж ми говоримо, наприклад, «інвалід», ми по суті знеособлюємо людину, зводимо її особистість до якоїсь одної характеристики. Але насправді ж це не так.
Усі ми значно більше, ніж якась одна ознака.
Дотримуючись принципу «спочатку людина», ми можемо покращити якість наших відносин з іншими людьми. Ми можемо стати більш співчутливими, розуміючими та емпатичними, можемо бути більш ефективними в нашій роботі та житті в цілому.
Ось кілька порад, як дотримуватися принципу «спочатку людина»: