ТОП-5 запитань про статус біженця та тимчасовий захист

«Біженець» і «тимчасовий захист» містять різні правові дефініції. Головна різниця в тім, що статус біженця - це індивідуальне, гарантоване міжнародними конвенціями право. Тоді як право на тимчасовий захист є колективним, не передбачає звернення з індивідуальними заявами і проходження адміністративної процедури її розгляду. Регулюють поняття «тимчасовий статус» та «біженець» ще й різні міжнародні документи.

Так, головний документ, що регулює питання надання тимчасового захисту – Директива ЄС 2001/55/ЕС про тимчасовий захист, ухвалена в ЄС ще 20 липня 2001 р. Проте вперше Директиву активовано Рішенням Ради ЄС 2022/382 від 04.03.2022 саме для українців. А питання біженства регулюють Женевська конвенція про статус біженців 1951 р., Нью-Йоркський протокол 1967 р. та Дублінська конвенція 1990 р.

 

Тимчасовий захист отримують при перетині кордону держави-члена ЄС. Державні органи відповідної країни повинні повідомити особу про її право на отримання тимчасового захисту, процес набуття якого досить швидкий і максимально спрощений.

Щодо статусу біженця, то тут кожна держава самостійно встановлює на законодавчому рівні адміністративну процедуру його отримання та систему органів, відповідальних за рішення про надання цього статусу.

 

У межах тимчасового захисту особа отримує:

право на проживання в державі, в якій вона звернулась за тимчасовим захистом;

доступ до праці, який можна отримати одразу з моменту звернення за отриманням захисту;

доступ до житла;

медичну допомогу;

соціальну допомогу;

доступ до освіти дітям і підліткам.

 

У межах статусу біженця особа отримує:

житло (як правило, це спальне місце в центрі для біженців);

безкоштовне харчування;

медичну допомогу (обмежену);

безкоштовний проїзд у громадському транспорті.

У цьому випадку статуси біженця і тимчасового захисту передбачають досить схоже коло прав. Але різниця в тім, що не всі права стають доступними особі, яка перетнула кордон з моменту звернення із заявою про отримання статусу біженця.

 

Згідно з міжнародними документами, термін тимчасового захисту становить один рік (до 04.03.2023 р.) і двічі може автоматично подовжуватися на шість місяців, якщо не зникнуть причини надання такого захисту, але максимум до 1 року (до 04.03.2024 р.). Тоді як статус біженця гарантує право безстрокового проживання на території відповідної держави, а термін, на який видається посвідчення біженця, відрізняється залежно від країни.