В момент, коли звучить повітряна тривога, коли ми чуємо вибухи ракет, які запускає держава-терорист, важко не впадати у панічний стан. Ми починаємо шукати найближче укриття та намагаємось якнайшвидше пробратись туди.
Хибно вважати, що людині з інвалідністю треба допомоги лише через її інвалідність. Люди з порушеннями зору та незрячі люди можуть робити те ж, що й решта. Міста та суспільні простори трансформуються під особливі потреби кожного із нас, аби всі ми мали рівні можливості.
Проте, в моменти, коли кожна хвилина на рахунку, важко обійтись без допомоги. Ви можете запропонувати свою поміч аби дійти до безпечного місця під час обстрілу, або навіть зорієнтувати під час евакуації.
Не лякайте людину хапаючи її за руку та не тягніть її кудись, куди, на вашу думку, їй потрібно.
Натомість зверніться до неї та запропонуйте свою допомогу, доторкнувшись до ліктя чи плеча. Вам можуть відмовити — це нормально, не наполягайте.
Якщо ваша поміч у супроводі дійсно необхідна, то запитайте, як правильно допомогти.
Поцікавтесь, як їй буде зручніше йти поруч з вами (з якого боку, чи потрібно зігнути руку, щоб людина трималася її вище ліктя тощо).
Постарайтесь конкретно описувати перешкоди на шляху. Наприклад: “зараз будуть сходи”, “пригніться, в укритті низька стеля”).
Слово «обережно» не пояснює, яка саме небезпека попереду!
Якщо ви опинились з незрячою людиною у новому приміщенні (укритті). Обов’язково опишіть його, поясніть, де можна сісти, де виходи назовні та розкажіть людині про особливості приміщення (пороги чи сходи). Опишіть простір за годинниковою стрілкою.
Незрячі люди запам’ятовують, куди кладуть свої речі, щоб потім їх швидко та легко знайти. Тож дуже важливо не переставляти їх, навіть якщо ви маєте намір допомогти. Якщо ж ненароком переставили речі людини в інше місце – повідомте та покажіть, куди саме.
Дізнавайтесь більше про правила безбар’єрної мови, етику взаємодії та багато чого іншого у довіднику безбар’єрності: https://bf.in.ua/