Найоптимальніший вихід звертатися до консульської установи України для оформлення заяви про прийняття спадщини, адже в такому випадку відповідна заява відразу буде складена на українській мові, її не потрібно буде апостилювати (легалізувати), перекладати та засвідчувати вірність перекладу.
Можуть не звертатись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений для цього законодавством строк спадкоємці, що перебувають за кордоном та є малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особами, дієздатність яких обмежено.
Також спадкоємці, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Вищезгадані особи вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо протягом 6-ти місячного строку, вони не заявили про відмову від неї.
Після закінчення строку для прийняття спадщини, незалежно від того спадкування здійснюється за законом чи за заповітом, спадкоємець, який прийняв спадщину, має право отримати свідоцтво про право на спадщину.
Для отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємець має подати нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов’язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Варто зауважити, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.
На відміну від етапу прийняття спадщини, у якій обов’язкова особиста участь спадкоємця, під час оформлення спадщини інтереси спадкоємця може представляти його представник за довіреністю.