Згідно із частиною другою статті 40 Сімейного кодексу України, шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.
Простими словами, фіктивний шлюб - це офіційно зареєстрований шлюб, у якому хоча б одна зі сторін на момент його укладення насправді не мала наміру створювати сім’ю, а реєстрація шлюбу переслідувала іншу мету.
Наприклад, шлюб може укладатися для отримання певних прав, пільг чи інших переваг.
Водночас сам по собі факт окремого проживання подружжя, відсутність спільного бюджету чи швидке припинення відносин автоматично не означає, що шлюб був фіктивним. Важливим є саме відсутність наміру створити сім’ю на момент реєстрації шлюбу.
Однак, фіктивність шлюбу встановлюється судом. Тобто недостатньо просто заявити, що шлюб був укладений «для вигоди» - обставини та докази оцінює суд. Якщо буде встановлено, що обоє або один із подружжя при реєстрації шлюбу не мали наміру створювати сім’ю та набувати прав і обов’язків подружжя, такий шлюб може бути визнаний недійсним.
Важливо, якщо під час державної реєстрації шлюбу у працівника ДРАЦС виникають обґрунтовані сумніви щодо відповідності такої реєстрації вимогам законодавства України, він має право прийняти рішення про відмову в державній реєстрації шлюбу. Таке рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку.