Забезпечення прав осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення

У цивілізованому світі здоров’я суспільства, обличчя держави, моральний клімат насамперед визначаються ставленням до осіб з інвалідністю.

У грудні 2006 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю, яка передбачає основні міжнародні стандарти забезпечення та захисту прав і свобод цих людей. Мета Конвенції полягає у заохоченні, захисті та забезпеченні повного і рівного користування людьми з інвалідністю усіма правами людини та основоположними свободами, поліпшення умов їх життєдіяльності, зміцненні поваги до них.

Усі члени суспільства, у тому числі й особи з інвалідністю, мають рівні права. Вони включають громадянські, культурні, економічні, політичні і соціальні права. Серед них наступні:
- рівність перед законом без дискримінації;
- право на життя, свободу і безпеку особи;
- рівність перед законом і в правових можливостях;
- свобода від тортур;
- свобода від експлуатації, насильства і наруги;
- право на фізичну і психічну недоторканість;
- свобода пересування і громадянства;
- право на життя в спільноті;
- право на достатній життєвий рівень;
- право на участь в політичному і суспільному житті;
- право на участь в культурному житті;
- свобода висловлювання думок і переконань.

Всі особи з інвалідністю мають право на свободу від дискримінації у здійсненні їх прав. Це включає право на свободу від дискримінації за ознакою інвалідності, а також за будь-якими іншими ознаками, таким, як раса, колір шкіри, мова, релігія, політичні або інші переконання, національне або соціальне походження, майнове становище або інше положення.

Яким чином здійснюється захист прав осіб з інвалідністю?

З точки зору загальних зобов’язань у рамках Конвенції, нашою державою повинні здійснюватися наступні заходи:
- прийняття законодавчих, адміністративних та інших заходів, направлених на заохочення прав людей з інвалідністю, для ліквідації дискримінації;
- захист і заохочення прав людей з інвалідністю в рамках усіх стратегій і програм;
- зупинення будь-якої практики відносно порушення прав людей з інвалідністю;
- забезпечення поваги державним, приватним сектором та окремими особами до прав людей з інвалідністю;
- проведення досліджень і розробки доступних товарів, послуг і технологій для людей з інвалідністю і заохочення інших до проведення таких досліджень;
- забезпечення доступу до інформації про допоміжні технології для людей з інвалідністю;
- сприяння професійній підготовці по питаннях прав з Конвенції для фахівців і співробітників, які працюють з людьми із інвалідністю;
- консультації і участь людей з інвалідністю в розробці й здійсненні законодавства і політики, а також у процесах ухвалення рішень, що зачіпають їхні інтереси.

Правовий статус особи з інвалідністю характеризується тим, що як громадянин держави така особа володіє всією повнотою конституційних прав, свобод і обов’язків, тобто, володіє загальним правовим статусом; з іншого боку, як особа, яка має певні вади здоров’я, вона наділена додатковими правами та пільгами, або на неї покладені додаткові обмеженнями, тобто, має спеціальний правовий статус.

Для осіб з інвалідністю передбачається регулярне санаторно-курортне лікування, протезування, забезпечення спецавтомобілями, безплатні або за пільговими цінами ліки, а також чимало пільг щодо побутового, торгового, медичного, транспортного обслуговування, працевлаштування.

Питання щодо дотримання нашою державою міжнародних стандартів забезпечення та захисту прав і свобод людей з інвалідністю, їх повної інтеграції у суспільство, є пріоритетним.